Як я диференціюю домашні завдання

Термін «диференційовані домашні завдання» я розумію як «завдання різних рівнів складності». Розрізняю три рівні: репродуктивний, конструктивний і творчий.

Репродуктивний рівень – відтворення набутих теоретичних знань. Приклад завдання репродуктивного рівня – це вивчити і розказати правило з мови, та прочитати і переказати літературний твір чи вивчити теоретичний термін з літератури. «Ці знання дуже важливі, і без них не можна рухатися далі, як наприклад, будувати будинок без фундаменту», - пояснюю я своїм учням. Проте чи можна назвати житлом фундамент без будинку? Мати просто репродуктивні знання недостатньо, необхідно ще й знати, для чого дитина ці знання отримала, де і як вона може застосувати їх практично. Таким чином, переходимо до рівня конструктивного, тобто достатнього за шкільною шкалою оцінювання.

Урок вивчення нового матеріалу (правил з мови чи ознайомлення з біографією письменника, текстом нового твору з літератури) без практичного застосування вважаю абсолютно неефективними. Червоним рядком протягом усього уроку на кожному етапі намагаюся озвучувати мету, тобто відповідь на питання, для чого дитині потрібні знання, де вони їй знадобляться, чому. А наприкінці такого уроку обов'язково демонструю докази своїх слів у вигляді розв'язання практичних вправ. Така аналогічна вправа іде і на домашнє завдання як завдання конструктивного рівня.

Складно на початковому етапі вивчення теми дібрати завдання творчого рівня як варіант для вибору. І не тому, що діти не впораються, а тому, що на цих уроках стоять інші задачі, а саме засвоїти, зрозуміти, усвідомити навчальний матеріал. Творчі завдання, дібрані непродумано, в даному випадку можуть переключити увагу дитини від правил до реалізації якихось творчих ідей. А в результаті (із власного досвіду) маємо прекрасну творчу роботу із елементарними помилками на правило, що вивчалося і закріплювалося на уроці. То нехай краще усі виконують одну вправу конструктивного рівня, закріплюють і запам'ятовують, напрацьовують технічні навички, доводять до автоматизму орфограму, щоб не нарікати потім на творчий аналітичний розум і патологічну безграмотність. Проте все ж таки є вихід і з цієї ситуації. До обов'язкової однакової для всіх конструктивної вправи я іноді ставлю зовсім невеличке, але влучне проблемне питання, метою якого є не відволікти дитину від основного, а активізувати її розумовий потенціал, примусити задуматися, щось із вивченого раніше пригадати, порівняти, спів ставити, протиставити і зробити висновки.

Наприклад, у 8-му класі з мови учні вивчили головні і другорядні члени речення. Вони знають другорядні групи підмета (означення) і другорядні групи присудка (обставина, додаток). Під час першого уроку з теми «Односкладні речення» (тема «Неповне речення» ще попереду) діти знайомляться з видами односкладних, способами вираження граматичної основи кожного виду, вчаться відрізняти такі речення від двоскладних та розрізняти між собою. Більш глибокі і детальні знання пов'язані з особливостями кожного учні будуть засвоюватися протягом наступних уроків. В кінці уроку задаю для всіх домашню вправу, аналогічну виконаній на уроці, і ставлю додаткове запитання, відповідати на яке повинні тільки ті, хто забажають:

Визначте вид поданих речень, знайдіть відмінності і поясніть:

А) Зайшов у відкриті двері і застиг від здивування. Іду й милуюся величністю засніженого зимового лісу.

Б) Чарівна осіння природа. Чарівна природа восени. Осіння природа чарівна.

Звичайно, це все озвучується на подальших уроках, пояснюється і закріплюється, проте знання варті набагато більшого для учня, коли він збагнув їх сам.

У 5-му класі вивчили теми: «Тверді та м'які приголосні звуки» та «Уподібнення приголосних», однією із умов уподібнення є вплив наступного м'якого приголосного звука на попередній, який під цим впливом становиться м'яким. Вивчаючи орфограми «Правила написання апострофа та м'якого знака» крім конструктивної вправи на технічне напрацювання навичок правильного написання слів з цими орфограмами додатково задаю питання, відповідати на яке будуть лише ті, хто бажають: чому, якщо у слові підряд 2 приголосні, то перед м'якою не пишеться м'який знак? Чому в українській мові ніколи не пишеться м'який знак після букв б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш. Правило у підручнику каже, що не пишеться, а ось чому, там не сказано. Чи пояснюю я відповіді на ці запитання своїм учням? Звичайно, що так. Але якщо вони встановлять самостійно взаємозв'язки між темами, що вивчаються і що вивчались, порівняють, співставлять і зроблять висновки, чи це не завдання творчого рівня?

На уроках застосування, формування, закріплення і узагальнення знань, умінь і навичок давати диференційовані домашні завдання для підвищення ефективності результату набагато легше. Сучасні підручники пропонують багатий вибір таких завдань. Пов'язані вони, звичайно, із розвитком мовлення.

При вивченні мовних явищ паралельно зі вправою на правильне написання слів, розстановку розділових знаків, визначення членів речень і граматичних форм як варіант на вибір пропоную завдання типу скласти текст із 6 - 12 речень (кількість речень залежить від віку) або діалог, грамотно і влучно використавши ті моменти, що вивчаються на уроках.

На літературі це індивідуальні завдання випереджального або творчого характеру, дослідницько-пошукові, аналітичні, творчі. Як один із видів диференційованих домашніх завдань вважаю індивідуальну чи групову роботу над проектами, створенням відеофільмів, написанням літературних творів за вивченими жанрами, підготовку до літературних конкурсів. Безумовно, сюди ж входить і робота з обдарованими учнями, які постійно отримують надбазові знання і завдання, що їх стосуються.

#диференційованідомашнізавдання